Особлива сторінка історії села, це події Великої
Вітчизняної війни 1941-1945р.р. з перших днів війни доросле населення
добровільно йшло на фронт. Їх було більше 200 чоловік. Серед них були й
дівчата, наприклад: Данілова Марія Іванівна, яка пройшла бойовий шлях з України
до Чехії, а після перемоги над Німеччиною її частина була відправлена на
Далекий Схід. В одному із боїв з
японцями вона загинула. Їй виповнилось всього 24 роки. Село Борисівку німці-окупанти зайняли 17.08.1941
р. і хазяйнували у ньому до 4 лютого 1944 року. За цей час воно було дуже
пограбовано та майже знищено. Сади німці вирубали, магазин спалили, а в школі
розташували госпіталь, казарму для солдат і конюшню для коней. Німці-офіцери
жили у приватних домівках селян. Вони за цей час вимагали і отримували від
селян зерно, картоплю, різні овочі, вирізали свиней, корів, птицю, тощо. Від
селян вимагали сумлінної праці на
городах і полях. Був суворий контроль за виконанням обов’язкових робіт на селі. Запрошували селян за допомогою
бланків – запрошень, де вказували прізвище, місце і час тої чи іншої роботи.
Бланки вручали староста (Сотніков І.Г.) та поліцаї (
Бушуєв Ф.І., Бабушкін І.П.).
Незважаючи на комендантську годину, пильність з боку старости селяни з перших
днів війни підтримували зв’язок із
партизанами м. Марганець, лікували
поранених, переховували тих, хто виходив з оточення. Цю ризиковану для своїх
сімей роботу вели сім’ї Монастирьова Якова Тихоновича, Фролова Василя
Тихоновича, Бабенко Марії Власівни та інші. Вони спасли десятки воїнів
Радянської Армії. Серед них були і льотчики, яких збили під вечір над селом.
Жінки їм віднесли цивільний одяг, їжу і
вони вийшли з оточення, воювали за Перемогу. У 1950 році приїздили в
гості до Бабенко М.В. На жаль вона не зберегла їхні адреси. Німці розстріляли
голову сільради Данілова Василя Івановича, перших комуністів Федотова Абрама
Федотовича, Фролова Дмитра Тимофійовича. В боях за незалежність Батьківщини
загинуло 183 чол. Їх прізвища викарбовані на стелі біля Братської могили, в
якій поховані ті воїни, які загинули під час боїв за села Шевченково (нині
Привільне) та Борисівку. Поховано 235 чол. Сере них полковник Сисок Іван
Андрійович, Кравченко Олександр Євгенійович, Мєзєнцев Іван Микитович та інші. Біля
цієї могили учні школи, мешканці села і гості відмічають всі знаменні дати,
особливо День Перемоги. Відкрито пам’ятник на честь славних воїнів –
визволителів 1 травня 1957 року. За
могилою і пам’ятником слідкують учні Борисівської ЗОШ. Це місце для всіх
мешканців села саме дороге.
Село було звільнено 5 лютого 1944 року. Звільняли воїни
333-ї та 203-ї стрілецьких дивізій. Після важкого бою німці, бросивши все своє
майно, частину техніки відступили у напрямку Нікополя. Молоді хлопці, яким
вдалося уникнути біди під час окупації, вступали до лав цих дивізій і пройшли
свій бойовий шлях від рідного села до східних країн Європи. Це: Полянський Григорій Микитович,
Сарапанюк Іван Миколайович, Асоцький Василь Григорович, Асоцький Максим
Григорович, Костенко Іван Семенович та інші.
